Зима для сучасного автомобіля – вже не таке серйозне
випробування, як для його «предків». Але як і раніше залишається самою
некомфортною порою року, в першу чергу, за температурними параметрами. Буває,
тепла не вистачає навіть в справному автомобілі – як в салоні, так і під капотом.
Додати його можна, встановивши опалювач в машину. Наприклад, автономний
опалювач, або Вебасто – за назвою фірми, яка однією з перших почала виготовляти
такі прилади.
Завдань, які вирішує установка автономного опалювача,
кілька. Серед них:
• підігрів
охолоджуючої рідини;
• створення
комфортної температури в салоні;
• забезпечення
впевненого пуску двигуна;
• підтримання
робочої температури двигуна.
Головне призначення Вебасто – прогрів автомобіля без запуску
двигуна. Це сприяє економії палива і забезпечує впевнений пуск ДВЗ, що
позитивно позначається на його ресурсі.
За принципом роботи і області застосування автономні
опалювачі поділяються на дві основні групи:
1. Рідинні (передпускові опалювачі охолоджуючої рідини);
2. Повітряні
(опалювачі салону авто).
Передпускові опалювачі (підігрівачі) нагрівають охолоджуючу
рідину без участі ДВЗ. Це призводить до підвищення температури всіх компонентів
двигуна, що дозволяє витрачати менше зусиль і енергії на прокручування
колінвала стартером. Крім того, нагрів ОР дає можливість ефективно
використовувати штатний опалювач автомобіля з перших хвилин після пуску двигуна,
або навіть в процесі нагрівання.
Призначення повітряних
– нагрів і підтримання комфортної температури салону (кабіни) як перед початком
руху, коли двигун ще не працює та не нагріває штатну кліматичну систему, так і
в процесі руху. Останнє актуально, коли:
• двигуни мають низьку
тепловіддачу;
• в разі переобладнання
комерційних фургонів з вантажного варіанту в пасажирський;
• для збільшення автономності
ходу електромобілів – енергія акумулятора не витрачається на обігрів.
За типом живлення опалювачі поділяються на електричні і ті,
які працюють на тому ж пальному, що і автомобіль.
Електричні можуть живитися як від бортової мережі
автомобіля, так і від зовнішнього джерела (220 В). Обидві ці схеми мають
істотні мінуси: або істотно розряджають акумулятор автомобіля (що при низьких
температурах може стати фатальним при запуску), або залежать від
інфраструктури, що обмежує їх застосування (наприклад, в умовах рейсу).
• Система живлення опалювача підключається до діючої паливної магістралі. Винятки – електромобілі, які не мають паливного бака, а також бажання власника автомобіля використовувати для обігріву інший вид палива. В цьому випадку для опалювача встановлюється окремий резервуар.
• Опалювач витрачає набагато менше палива, ніж
ДВЗ під час прогріву. Витрата рідинного підігрівача – близько 600 мл/год,
повітряного – 200-300. Мінімально також і споживання електрики.
• Залежно від способу
управління, автономний опалювач можна запустити дистанційно або запрограмувати
його включення за допомогою таймера. Опалювач здатний підтримувати температуру
охолоджуючої рідини або салону, періодично включаючись і виключаючись під
контролем автоматики.
Спосіб встановлення залежить від типу автономного опалювача. Рідинний передпусковий опалювач, як правило, монтується під капотом, повітряний – в салоні або кабіні автомобіля.
Так само, як і в автомобільному ДВЗ, пальне в опалювачі
змішується з повітрям і підпалюється. З цього випливає, що опалювач –
вогненебезпечний вузол, правильну установку якого краще довірити професіоналам
на СТО.
© 2025 Овсійчук Ігор