Ми любимо, коли інженери придумують інноваційні автомобільні
технології, які на перший погляд повинні в буквальному сенсі перевернути
автопромисловість. Але на жаль багато їх ідеї, які здаються блискучими і
приголомшливими так і не стають популярними в автосвіті. І це з урахуванням
того, що за довгу історію автопромисловості в автомобільному світі з’явилося
безліч розумних, дивних і навіть фантастичних технологій, які насправді повинні
були стати популярними. Але з тих чи інших причин на жаль, так і не стали
стандартом на авторинку. Ось п’ять
кращих приголомшливих технологій, які так і не стали популярні в автосвіті.
Двері “Крила чайки” використовуються в автопромисловості вже
досить давно. Причому не тільки на концептуальних автомобілях. За довгу історію
автосвіту на ринок вийшло чимало серійних автомобілів з такими розкладними дверима, які дійсно схожі на крила чайки.
Часто подібні двері виробники автомобілів використовували на
суперкарах.
Або, наприклад, вище, ви можете побачити Nissan NX-21, який
був представлений в 1983 році. Японський автовиробник розраховував, що цей
автомобіль з незвичайними дверима стане символом автомобілів 21-століття. Але
на жаль, такого не сталося.
Час від часу деякі виробники намагаються випускати свої нові
автомобілі, оснащуючи їх дверима,
які створені в стилі “Крила чайки”, у розрахунку, що подібна конструкція
дверей стане популярною в автопромисловості. Але ця неймовірна технологія не
може стати популярною за множиною причин.
Так, при використанні таких дверей є питання до безпеки
пасажирів і водія у разі перекидання автомобіля. Адже в такому разі відкрити
двері зсередини машини буде неможливо. Плюс собівартість таких дверей в кілька
разів перевищує вартість звичайної конструкції автомобільних дверей. Також є і
ще один важливий мінус. Мова йде про надійність конструкції. Справа в тому, що через складнощі конструкції подібні двері не дуже
надійні в процесі експлуатації і часто виходять з ладу.
До речі,
останній серійний автомобіль, який вийшов з подібною конструкцією дверей зійшов з конвеєра компанії Тесла. Мова йде про електричний кросовер Model, який оснащується задніми дверима “Крила
чайки”. Варто відзначити, що компанія Тесла вирішила питання безпеки автомобіля в разі перекидання.
Так, якщо машина
перевернеться, задні двері автоматично відчиняться, завдяки капсульній системі, яка відстрілює двері з отвору.
Тим не менш задні двері кросовера Тесла все одно складні по
конструкції. Наприклад, тривалий час компанія Тесла відкладала прем’єру кросовера, якраз через проблеми
зі складною конструкцією дверей.
Так що навряд в найближчі роки така конструкція дверей може
стати популярною в автопромисловості. Швидше за все автовиробники не захочуть
масово використовувати цю технологію ще довгий час.
Хоча погодьтеся, що ця технологія приголомшлива.
Перед вами вище втілена мрія в реальність, яка пов’язана з
проектом зі створення компактного електротранспорту для жителів міст. На фото
ви бачите електрокар Sinclair C5 випущений в 1985 році. Цей автомобіль став
частиною проекту зі створення альтернативи автомобілів для великих населених
пунктів.
Як бачите,
про екологію великих міст
інженери і конструктори почали думати вже давно. Але, на жаль, цей цікавий
проект так і не став світовим стандартом.
По-перше, через
дорогі електротехнології того часу, електрокар Sinclair C5
коштував дуже дорого. У ті роки дешевше було купити велосипед. Також електрокар
був менш безпечний ніж велосипед. До того ж з відкритого кузова водій не міг
бути захищений від негоди. Але головна проблема електрокара була пов’язана з
його запасом ходу на одній зарядці акумулятора, яка була нікчемно мала.
В наші дні насправді є прекрасна альтернатива цьому
електрокару. Мова йде про Renault Twizy. Це кращий електрокар для міста в
сучасній автопромисловості. Так що технологія компактних електрокарів, яка
з’явилася на ринку в 1985 році навряд чи в найближчому майбутньому отримає своє
продовження. Швидше за все автомобільні компанії будуть рухатися в бік розвитку
повноцінних компактних електрокарів, яскравим прикладом яких є приголомшлива
модель Renault Twizy.
Знаєте, яку технологію в автопромисловості чекають
найбільше? Ні, не автопілот.
Насправді вже довгі роки мільйони людей на планеті мріють купити літаючий
автомобіль. Цією ідеєю нас дражнять вже дуже довго. Адже погодьтеся, що літаючі
автомобілі фігурують у тоннах
книжок наукової фантастики і не тільки. Невже сучасна автопромисловість не
досягла розвитку технологій, які б дозволили створювати літаючі автомобілі?
Перша спроба створити літаючий автомобіль зафіксована в 1926
році, в якому Генрі Форд намагався побудувати невеликий одномісний літак. Однак
він відмовився від цієї ідеї через кілька років після того, як під час
випробування автомобіля-літака загинув пілот.
Тим не менш Генрі Форд був упевнений, що рано чи пізно світ
побачить масове виробництво гібридних автомобілів з можливістю польоту.
Швидше за все Генрі Форд був правий. Наш розвиток промисловості і
електроніки не стоїть на місці. І рано чи пізно автопромисловість почне випуск
літаючих автомобілів. Але це все історія далекого майбутнього.
Ну а поки що час від часу з’являється інформація про створення першого в світі
літаючого автомобіля. Наприклад, AeroMobil 3.0, який може використовуватися як
автомобіль і літак. Тим не менше,
все-таки це транспортний засіб не зовсім може називатися автомобілем.
Але зараз багато компаній в світі продовжують розробляти
літаючі автомобілі. Так що, можливо, вже в недалекому майбутньому ми дійсно
побачимо перші реальні літаючі автомобілі. Принаймні в якості перших
прототипів.
Головна проблема створення літаючого автомобіля – це його
управління. В той момент, коли інженери придумають як спростити управління
літаючим автомобілем в повітрі і почнеться нова ера автопромисловості.
У 1948 році Американська компанія випустила автомобіль Tucker
48, який оснащувався унікальним небитким лобовим склом. А як же тоді безпека водія і пасажира? Адже за такого скла під час аварії водій
і пасажир могли отримати важкі травми голови.
Автовиробник вирішив цю проблему по-своєму. Так Tucker 48
був оснащений спеціальним кріпленням лобового скла, який в буквальному сенсі
відстібав вітрове скло під час ДТП. Тобто в разі аварії лобове скло вилітало з отвору. В результаті водій і
пасажир не отримували травми від удару об скло.
Погодьтеся, цікава технологія. Але вона так і не стала
світовим стандартом в автопромисловості.
У 1982 році компанія Ital Design показала свій унікальний
концепт-кар CAPSULA з модульним кузовом. Це в принципі на перший погляд був
звичайний автомобіль, який оснащений стандартними шасі, коробкою передач,
двигуном, паливним баком і т. д. Але головною особливістю машини був модульний
кузов, який можна було самостійно змінити. Так деякі компоненти кузова могли
бути поміняні місцями. У результаті за короткий час автомобіль міг змінити
форму кузова.
Ідея полягала в тому, що ви могли зробити мінівена з машини пікап або універсал і т.
п. Також змінивши деякі деталі кузова, помінявши їх місцями ви могли зробити з
універсалу спортивну версію автомобіля.
На жаль, ця технологія так і не прижилася в
автопромисловості. Хоча варто визнати, що безліч сучасних автомобілях
випускаються на модульній архітектурі, яка дозволяє автовиробникам на базі
однієї платформи випускати безліч різних моделей.
Але на жаль подібні маніпуляції в рамках однієї архітектури можливі тільки в умовах
автозаводу в промислових масштабах.
А концепт-кар CAPSULA припускав, що зміна кузова автомобіля
повинна була проводитись власником і не доставляти йому
величезного клопоту.
Сподіваємося, що з часом автовиробники повернуться до подібної ідеї і
випустять універсальні автомобілі з модульним кузовом. Погодьтеся, ця
приголомшлива ідея просто зобов’язана прийти в автосвіт рано чи пізно.
© 2025 Овсійчук Ігор