Ніхто не буде заперечувати, що серед усіх важливих для безпеки систем автомобіля гальма є найважливішими. Тому було б дивно, якби конструктори не передбачили їм ніякого дублювання: запасні гальма є на кожній машині. 

Автомобілісти, які ще застали часи, коли обов’язковий техогляд проводився по-справжньому, пам’ятають, наскільки принципово ставилися в цілому не принципові ”даішники” до справності стоянкового гальма. “Чіпляються!“ – ображалися деякі водії.



Стоянкове гальмо ще з моменту свого створення мало другу функцію – запасної гальмівної системи. Тому вони мали незалежну від основної системи конструкцію

Але насправді служиві дбали про безпеку автолюбителів. Адже саме “ручник”, крім основної функції з утримання машини на стоянці, править в будь-якому автомобілі за резервні гальма. Хоча слід визнати, що на багатьох сучасних моделях до запасної гальмівної системи є питання.

Скільки гальмівних систем в машині

Якщо говорити про легкову машину, гальмівних систем у ній дві – робоча і стоянкова, вона ж – запасна, резервна. Ще на початку XXІ ст. майже в усіх автомобілів це було саме дві окремих системи. І саме цим забезпечувалася надійність резервних гальм.



Важіль, трос і кілька тяг біля колодок: такий вигляд мало стоянкове гальмо аж до 2000-х років

Нагадаємо, що робоча (основна) система – гідравлічна, в ній зусилля від педалі до колодок кожного колеса передається рідиною. При цьому класичний “ручник” має окремий механічний привід – тросом, через який важіль “ручника” (або окрему педаль) притискує колодки до дисків чи барабанів (іноді теж окремих).

А якщо “ручник” електричний?

Але у більшості сучасних автомобілів стоянкове гальмо має зовсім іншу конструкцію – вони електричні, а точніше – електричні з електронним керуванням. Замість важеля або окремої педалі – кнопка, замість троса – дроти, замість тяг та колодок біля кожного колеса – електродвигуни з редуктором.



Стоянкове гальмо електромеханічного типу на сучасних авто набагато складніше старого механічного “ручника”

Таке стоянкове гальмо дає масу додаткових зручностей: його легко автоматизувати як на активацію, так і на деактивацію, його можна використати для електронних помічників типу Auto Hold, Hill Assist, Stop & Go. Але є один недолік: в якості резервного гальма такий “ручник” не такий ефективний, як чиста механіка. Річ у тому, що гальмування з великої швидкості електро-“ручнику” не довіряють.

Тобто якщо раптом відмовить робоча гальмівна система, “смикнути” його кнопку або клавішу на швидкості можна, але спочатку електроніка активує гідравлічний привід робочих гальм – тих самих, які вже відмовили! І лише після уповільнення машини до 7 – 10 км/год увімкнеться стоянкове гальмо, яке і зупинить машину остаточно. Але ж наскільки вправно машина гальмуватиме до тих 7 – 10 км/год при проблемах в основній системі, незрозуміло.



Перевага електричного “ручника” у тому, що його можна зробити автоматичним та використовувати у кількох допоміжних системах

Тож основна надія для власників машин з електричним стоянковим гальмом у випадку проблем з основною (робочою) системою – на високу надійність техніки. Яка на сучасних поколіннях машин справді заслуговує поваги – але ж до певного вікового ліміту. Тобто власникам таких машин з великим пробігом треба приділяти особливу увагу профілактиці гальм та превентивним замінам деталей.

Коли вже говорити про стоянкове гальмо як про резервну (аварійну) систему, варто заздалегідь навчитися використовувати її у цій якості. Адже ефективність “ручника” під час руху машини набагато нижче, ніж у робочої гальмівної системи. Щоб розуміти, як відбувається аварійне гальмування “ручником” і чого від нього можна очікувати, на вільній від іншого транспорту ділянці дороги відпрацюйте уповільнення за допомогою стоянкового гальма аж до повної зупинки.