Гальмівна рідина є не менш важливим компонентом системи гальм, ніж диски й колодки, підсилювач гальм або супорти. Саме вона пов’язує всі ці компоненти в єдину систему. Тому від її стану критично залежить здатність зупинити транспортний засіб. І що особливо важливо — некондиційний стан гальмівної рідини може не проявлятися до тих пір, поки не настане дійсно відповідальний момент, наприклад — необхідність загальмувати на крутому спуску.

    Що буде якщо не міняти гальмівну рідину?

Оскільки основною робочою властивістю гідравлічної рідини є нестисливість, головною загрозою для її нормального стану є вода. Використовувані як основа сучасних гальмовух речовини є гігроскопічними — здатними вбирати вологу з атмосферного повітря, контакт з яким відбувається у бачку.

 
Хоча сама гальмівна рідина розрахована на сильне нагрівання завдяки своїй високій температурі кипіння, присутня в системі вода закипає вже при ста градусах. Тобто — перетворюється в пар, а пар — це газ, а газ — легко стискається в рази відносно первинного об’єму. Якщо води в системі небагато, окремі бульбашки пару в цілому знижують здатність рідини передавати зусилля — збільшуючись в об’ємі, вона втрачає властивість нестисливості, педаль гальма стає «м’якою» й ефективність гальмування знижується. Зміна характеристик гальмівної рідини також істотно впливає на роботу електронних систем безпеки, таких як ABS та ESP, оскільки при управлінні ними комп’ютер використовує в розрахунках нормальні значення.

А ось найнебезпечнішим явищем є «парова пробка» — ділянка гідравлічного трубопроводу, повністю заповнена паром. У цьому випадку зусилля на колесо взагалі не передається. Навіть якщо проблема виникла на одному колесі, під час екстреного гальмування автомобіль «понесе», і наслідки можуть бути дуже сумними. 

    Як дізнатися, що гальмівна рідина потребує заміни?

У середовищі автолюбителів побутує «правило п’яти сантиметрів» — вважається, що якщо хід педалі гальма до максимального гальмування (блокування коліс або спрацьовування ABS) не перевищує п’яти сантиметрів — все в порядку. Якщо ж педаль провалюється на велику глибину або пружинить, це свідчить про попадання в систему повітря (якщо це спостерігається після інтенсивного гальмування — про виникнення парової пробки). Однак такий підхід багато в чому є суб’єктивним — гальмівна система різних автомобілів налаштована неоднаково, при цьому треба ще враховувати вільний хід педалі (призначення якого — виключити ненавмисне гальмування під час випадкового зачіпання педалі гальма).

Головне, як ми вже дізналися, — це те, як буде працювати рідина саме в критичній ситуації, після кількох інтенсивних гальмувань, наприклад, в разі екстреного гальмування під час руху по трасі в режимі розгін-уповільнення, або в кінці довгого спуску. Замість «промацування» педалі гальма краще в ході чергового ТО (або негайно — у разі підозрілих симптомів з боку гальм) провести тестування рідини. Тут слід пам’ятати, що найімовірнішим способом визначити стан рідини є вимірювання температури її кипіння. 
На СТО часто використовуються тестери, що працюють за принципом вимірювання струмопровідності рідини, яка зростає в міру збільшення частки води. Однак використовувані виробниками гальмівних рідин присадки можуть сильно спотворювати результати такого тесту — наприклад, антикорозійний компонент борна кислота підвищує струмопровідність настільки, що прилад забракує пробу навіть зі щойно розкритої каністри.



На щастя, сьогодні існують експрес-тестери, що працюють саме за принципом кип’ятіння. Якщо результат не вкладається в нормативи, слід рідину замінити, не забувши після цього прокачати гідравлічний контур гальмівної системи*.

Також приводом до беззастережної заміни гальмівної рідини є її помутніння або наявність осаду. З огляду на велику кількість на наших дорогах недавно ввезених європейських і американських автомобілів з пробігом, щодо яких невідомо, чи проводив колишній господар всі ТО вчасно, варто також рекомендувати їх власникам у будь-якому випадку міняти гальмівну рідину.

    З якою періодичністю міняти гальмівну рідину?

Природно, не слід нехтувати рекомендованими інтервалами, після закінчення яких необхідна заміна гальмівної рідини. Складають вони 30–40 тисяч кілометрів по пробігу, або по часу: не рідше ніж раз на рік для DOT3, раз у 2 роки для DOT4 та 5.1. Тут може виникнути деяке здивування — але їздять же люди й по п’ять років — і нічого! Так, їздять — до першого екстреного гальмування. Тому що навіть в країнах ЄС, згідно з результатами проведеного Європейською комісією дослідження, в середньому у 80% власних автомобілів рідина потребує заміни. Мабуть, європейцям рекомендована частота заміни гальмівної рідини теж здається надмірною. А даремно — відмова гальм дуже часто фігурує в описі причин серйозних ДТП.